Deskripsi
Dirilis pada: 30-01-2026
Lirik dan terjemahan
Asli
Шоста ранку, тридцять хвилин на сніданок, і я виходжу на вулицю, в голові туман, ніби п'яний.
Десь пробігти, десь пройтися, і вже ось і я в вищому районі міста.
Покура столиця, незадоволені лиця, штовхаються на проспектах метро, але я вже в тим давно злився.
Що робити і як далі жити?
Все побільше я зробив, буде складно навіть відчинити.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
А призорний сморід манного міста все рівно затягує нових туристів.
Втікати, лишатись, я поки не знаю, але після зміни знов собі нагадаю, що я взагалі то про це все не мріяв.
І ще кілька років тому на затвори, що не загублюся в бетоні трамвая, але я потроху себе все ж втрачаю.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
Terjemahan bahasa Indonesia
Pukul enam pagi, tiga puluh menit untuk sarapan, dan aku keluar, kepalaku berkabut, seolah mabuk.
Lari ke suatu tempat, berjalan ke suatu tempat, dan inilah saya di bagian atas kota.
Ibu kota yang sederhana, wajah-wajah yang tidak puas berdesak-desakan di jalan kereta bawah tanah, tapi saya sudah marah sejak lama.
Apa yang harus dilakukan dan bagaimana cara hidup?
Semakin banyak saya melakukannya, semakin sulit untuk membukanya.
Sepertinya saya sudah lama tersesat dalam segala hal, saya sangat bosan dengan bioskop hitam putih.
Dan setiap hari, saya menjalaninya dengan manis, seolah-olah di bawah kertas, hal itu membuat saya ketagihan!
Dan bau busuk kota manna terus menarik wisatawan baru.
Untuk melarikan diri, untuk tinggal, saya belum tahu, tetapi setelah perubahan saya akan mengingatkan diri saya lagi bahwa saya tidak memimpikannya sama sekali.
Dan beberapa tahun yang lalu, saya yakin bahwa saya tidak akan tersesat di dalam beton trem, namun saya masih kehilangan diri saya sedikit demi sedikit.
Sepertinya saya sudah lama tersesat dalam segala hal, saya sangat bosan dengan bioskop hitam putih.
Dan setiap hari, aku menjalaninya dengan manis, seperti selembar kertas, membuatku muak.
Sepertinya saya sudah lama tersesat dalam segala hal, saya sangat bosan dengan bioskop hitam putih.
Dan setiap hari, saya menjalaninya dengan manis, seolah-olah di bawah kertas, hal itu membuat saya ketagihan!